Вимоги до написання рефератів
Вимоги та методичні рекомендації до написання реферату
Вибір теми реферату 
Щоб написання реферату було цікавим і захопливим, треба спробувати самостійно сформулювати проблему свого дослідження, а потім вибрати подібну тему з рекомендованого викладачем списку або запропонувати свою.
При визначенні теми потрібно враховувати також наявність інформації з цієї проблеми. Для цього, по-перше, треба проконсультуватися з викладачем; по-друге, можна звернутися до бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного) та електронними каталогами, а також пошуковими системами Інтернету, який є зручним і ефективним помічником у навчанні учнів. Проте не варто намагатися просто «скачати» готовий реферат, який вдалося відшукати в численних колекціях віртуальної мережі. Крім самообману, посилення комплексу меншовартості та ймовірного отримання відмітки про залік, така «робота» не принесе ніякої користі для розвитку Вашої особистості як майбутнього робітника.
Структура реферату містить такі елементи:
· титульна сторінка,
· план,
· вступ,
· основна частина (розділи, пункти і підпункти),
· висновки,
· список використаних джерел,
· додатки.
Робота над планом
Складання плану реферату необхідно розпочати ще на етапі вивчення літератури. План – це точний і короткий перелік положень у тому порядку, в якому вони розташовуватимуться у рефераті протягом розкриття теми. Чернетка плану під час роботи доповнюватиметься і змінюватиметься.
Існує два основні типи плану: простий і складний (розгорнутий). У простому плані зміст реферату поділяють на пункти, а в складному – на розділи і пункти та підпункти. Грамотно побудований план реферату відповідає сформульованій темі, меті і завданням роботи. Треба уникати такого недоліку, коли назва розділу (пункту) плану повторює назву теми (частина не дорівнює цілому).
Що писати у вступі?
Вступ обсягом 1-2 сторінки – важлива частина реферату. У ньому обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату, дають короткий загальний огляд наявної літератури і використаних джерел. Бажано, щоб початок був яскравим і проблемним, який одразу приверне увагу читача.
Обґрунтування актуальності обраної теми – це насамперед відповідь на питання: «Чому я вибрав цю тему реферату, чим вона мене зацікавила?» До того ж важливо пов’язати її з сучасними проблемами виробництва, професійною спрямованістю, регіональним компонентом.
Оцінюючи стан дослідження обраної теми, треба коротко висвітлити ту низку відомих авторові наукових уявлень, яка склалася в науці з цієї проблеми.
Можна запропонувати два варіанти формулювання мети:
1. Формулювання мети за допомогою дієслів: дослідити, вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.
2. Формулювання мети за допомогою питань.
Завдання роботи – це конкретні сходинки (етапи) досягнення її мети.
У короткому огляді літератури і джерел, з якими автор працював, треба оцінити їхню корисність, доступність, висловити своє ставлення до їхнього змісту.
Вимоги до змісту основної частини реферату
Зміст реферату має відповідати його темі, меті і завданням. Послідовно розкривайте всі передбачені планом питання, обґрунтовуйте, пояснюйте основні положення, підкріплюйте їх конкретними прикладами і фактами, формулюйте думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагніть логічно структурувати текст. Щоразу треба пам’ятати, що Ваш реферат хтось читатиме і прагнутиме зорієнтуватися в ньому, щоб швидко знайти відповідь на питання, які його цікавлять (заодно уявіть себе на місці такої людини). Звичайно, робота, яка написана «суцільним текстом» (без заголовків, без абзаців, без виділення шрифтом найважливішої інформації та ін.) не викликатиме в культурного читача захоплення.
У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів’я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил:
· у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі);
· при згадуванні в тексті прізвища обов’язково перед ним ставити ініціали;
· кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки;
· при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело.
Правила оформлення покликів на джерело
У рефераті відомості про використане першоджерело (бібліографічний поклик) подають після цитати у квадратних дужках: спочатку вказують номер джерела зі списку використаної літератури, а потім через кому – сторінку (сторінки) у тексті оригіналу, наприклад, [2, 145]; [4, 38-40].
Що писати у висновках?
Висновки – самостійна частина реферату, в якій не слід просто переказувати зміст роботи. У них потрібно висвітлити такі аспекти:
· оцінити ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи;
· перерахувати і стисло охарактеризувати відомі наукові підходи дослідження проблеми, а також виділення нових аспектів, дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню;
· визначити, що є цінним у реферованих роботах, що вимагає додаткового аналізу й уточнення, а що викликає сумніви.
Обсяг висновків – 1-2 сторінки.
Правила складання бібліографії
Кількість опрацьованих і використаних першоджерел має бути достатньою для повного розкриття теми реферату. Список складають за алфавітом і пронумеровують.
Відомості про книгу подають у такому порядку:
1. Прізвище, ініціали автора (на початку назви книжки прізвище автора може бути відсутнім);
2. Назва, підзаголовок;
3. Вихідні дані (місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок).
Приклад: Гриньов Є.О., 150 робочих професій. – Харків: «Прапор», 1989. – 139 с.
Якщо назва книжки починається не з прізвища автора, то її опис може бути таким: Особистісні кризи студентського віку: Зб. наук. ст. / Відп. ред. Т.М. Титаренко. – Луцьк: Ред.-вид. відділ «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 110 с.
Якщо йдеться про статтю, надруковану в збірнику або часописі, то після автора і назви публікації вказують також:
1. Назву збірника, журналу, газети;
2. Місце видання і рік видання (якщо збірник);
3. Рік, номер журналу або дату виходу газети, сторінку.
Приклад:
Гусарова В.В., Путівка в життя,– Горняк, 29.05.2007. – №11. – С. 2.
У бібліографічному описі не дозволяється скорочувати прізвища авторів, а також заголовки книг і статей. Скорочують тільки назви міст: Київ (К.), Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб.) Назви інших міст пишуть без скорочень.
При використанні відомостей з Інтернету обов’язково потрібно посилатися на відповідний електронний ресурс
Наприклад: Сайт Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Дніпровське рудоуправління.
Текст роботи пишуть розбірливо з одного боку аркуша (формат А-4) з широкими берегами ліворуч, сторінки пронумеровують. Одночасно чітко виділяють (кольором, підкресленням, відступом) окремі частини (абзаци), розділи, пункти і підпункти, варто уникати скорочення слів.
Якщо текст реферату набирається на комп’ютері, треба дотримуватися ще й таких правил:
· набір тексту здійснюється стандартним 14 шрифтом Times New Roman;
· назви розділів краще набирати 14-им шрифтом (усі великі напівжирні), а пункти і підпункти виділяти напівжирним курсивом;
· міжрядковий інтервал – 1,5;
· відступ в абзацах – 1,25 см;
· текст реферату необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий – 15 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм;
· нумерація сторінок зверху посередині;
· обсяг реферату – 10-12 сторінок.
До захисту реферату необхідно заздалегідь підготувати тези виступу (план).
Порядок захисту реферату
1. Коротке повідомлення про актуальність теми реферату, характеристика мети і завдання роботи, отримані результати, висновки і пропозиції.
2. Відповіді учня на запитання викладача й одногрупників.
3. Відгук викладача про написаний реферат (самостійність, своєчасність, відповідність змісту темі, повнота її розкриття, дотримання вимог щодо оформлення тощо).